У неділю, 28 червня, у рамках матчу Третьої ліги Львівської області (Група 1) місцевий «Скіф» (Боложинів/Вербляни) приймав команду ДЮШ ФК «Львів».

Гра завершилася надрезультативною перемогою господарів із рахунком 5:3.

«Скіф» (Боложинів/Вербляни) – ДЮШ ФК «Львів» 5:3
Голи: Луців (35; 63); Безкоровайний (40; 87); Округ (81) – Коваль (5); Педь (25); Канарський (90).
Нереалізований пенальті: Семиділко (74, поперечина).
«Скіф»: Ганець Юрій, Округ Андрій, Гриновець Олексій, Король Богдан (Уштан Павло, 85), Середніцький Іван, Мисак Павло, Горошко Сергій, Струк Степан (Буда Олег, 75), Луців Святослав, Безкоровайний Ігор, Бурак Дмитро
«Львів»: Ростоцький Андрій, Дубас Богдан, Колодрубець Руслан (Приведа Олег, 47), Хмелюк Марат (Виздрик Владислав, 60), Сав’як Владислав, Коваль Володимир, Занько Іван (Мацевко Михайло, 57), Педь Іван, Семиділко Дмитро (Красноштан Володимир, 90), Поступальський Андрій (Ярема Ігор, 53), Канарський Борис
Арбітр: Роман Штибель.
Асистенти арбітра: Володимир Венгер, Михайло Цвір.
Спостерігач арбітражу: Василь Івасяк.
Стадіон «Сільський», Вербляни.

Проте цей поєдинок запам’ятається глядачам і футбольній спільноті не стільки зливою голів чи сценарієм футбольного трилера, скільки відверто ганебною та зухвалою поведінкою представників команди гостей.

Від самого початку зустрічі деякі гравці «Львова» на футбольному полі демонстративно спілкувалися між собою мовою окупанта. І якщо емоційні вигуки юних футболістів у розпалі боротьби ще якось намагалися ігнорувати, то події, що розгорнулися поза межами ігрового майданчика, обурили всіх присутніх на стадіоні.

Запасні футболісти ДЮШ ФК «Львів», перебуваючи на лаві для запасних поруч із місцевими вболівальниками з Верблян, почали голосно спілкуватися російською мовою. Коли небайдужі глядачі цілком закономірно та ввічливо зробили підліткам зауваження, у ситуацію втрутився тренер гостей. Замість того, щоб провести виховну роботу та вгамувати своїх підопічних, наставник львівської команди підбіг до трибун і у грубій формі заявив: вони розмовлятимуть тією мовою, якою захочуть, і ніхто їм не вказуватиме.

На тлі щоденної визвольної боротьби українського народу така позиція виглядає як відвертий плювок в обличчя суспільству. Поки тисячі громадян України, чиїсь батьки та діти, щомиті ризикують життям на передовій, захищаючи Батьківщину від російської агресії, у глибокому тилу на дитячо-юнацькому рівні тренери дозволяють собі агресивно захищати право на «русскій мір».